Дата народження: 24 травня 1972 року, с Тхорівка, Сквирський район, Київська область
Дата смерті: 09 лютого 2026 року, м.Обухів
Військовий підрозділ: 116-а окрема механізована бригада.
Гончарук Борис Миколайович народився 24 травня 1972 року в селі Тхорівка Сквирського району Київської області (нині Сквирська міська територіальна громада Білоцерківського району).
Саме на Сквирщині минули його дитячі, шкільні та юнацькі роки. Після закінчення школи пройшов строкову службу у лавах Збройних Сил України, гартуючи характер і зміцнюючи силу духу.
Разом зі старшим братом Володимиром переїхав до Обухова, де і розпочав трудову діяльність. Працював на різних робітничих спеціальностях, зокрема слюсарем на підприємствах «Восход», «Млин», «Деметра», на очисних спорудах Київського картонно-паперового комбінату. Був сумлінним, відповідальним і працьовитим працівником, якого щиро поважали колеги. Його знали як добру, компанійську людину, надійного товариша і справжнього професіонала своєї справи.
У січні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Не вагаючись, став на захист рідної землі. Служив у складі 116-ї окремої механізованої бригади на посаді лінійного наглядача відділення зв’язку механізованого батальйону. Мав позивний «Спартак». Його робота була забезпечувати зв’язок – тримати невидимий, але надзвичайно важливий фронт. Без зв’язку немає координації, без координаціїї – немає чіткого бою, а без бою – немає захисту.
Виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту — Куп’янському, на Харківщині, де щодня точилися запеклі бої. Двічі був поранений. Після реабілітації щоразу повертався до побратимів, адже вважав своїм обов’язком бути там, де найважче, — на передовій.
24 грудня 2025 року Борис Миколайович востаннє залишив позиції — не задля відпочинку, а щоб вирушити до шпиталю. І вже звідти не повернувся. Серце мужнього воїна зупинилось 9 лютого 2026 року в лікарні.
Висловлюємо щирі співчуття синові Олександру, невістці Дар’ї, онукам Михайлу та Уляні, коханій жінці Олені, брату Володимиру, всім рідним, близьким і побратимам.
Обухівська громада зібралася на міській площі 12 лютого 2026 року, щоб віддати останню шану воїну, життя якого стало частиною великої боротьби за незалежність України – солдату, мужньому захиснику Борису Миколайовичу Гончаруку.
