Дата народження: 31.03.1995, Бориспільський район, Київська область
Дата смерті: 09.04.2023 року
Військовий підрозділ: 49-й окремий стрілецький батальйон ЗСУ "Карпатська січ".
9 квітня 2023 року загинув командир взводу вогневої підтримки 49-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ "Карпатська січ" Артур Світухов (позивний "Святий").
Processed with VSCO with c1 preset
Артур Олегович Світухов народився у сім'ї військових 31.03.1995 року у Бориспільскому районі Київської області. Розпочав навчання у Великодмитровицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, згодом навчався у Підгірцівській ЗОШ І-ІІ ступенів. Після її завершення знову навчався у Великодмитровицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів Обухівського району. Згодом вступив і завершив навчання у Криворізьському ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2013-2015 рр. служив у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України (10-й окремий загін спеціального призначення імені генерал-майора Максима Шаповала). У 2018 р. здобув ступінь вищої освіти (бакалавр) з телекомунікаційної інженерії.
Любив активний спосіб життя та екстремальні види спорту, віддавав перевагу стрибкам з парашутом, був учасником багатьох благодійних марафонів.
Артур працював у Дитячому таборі Camp Life. У Артура була активна громадянська позиція ще задовго до початку повномасштабної війни, тож він не залишався осторонь несправедливості, разом з табором, в якому працював наставником, брав участь у протестах під ВР проти свавілля в галузі дитячого відпочинку. Також він неодноразово залучався до висадки лісу у Вишгородському районі.
Артур любив і вмів працювати з дітьми, тому за можливості – з задоволенням їздив в Camp Life, де був одним з улюблених наставників. Вперше він співпрацював з табором у Школі Вожатих у 2018 році, потім на будівництві наметового табору на Київському водосховищі, а згодом на літніх змінах Camp Life. З того часу він став невід’ємною частиною команди, завжди допомагав у вирішенні всіх побутових питань та брав активну участь в організації табору.
На змінах Артур знімав з дітьми короткометражки в різних жанрах, вчив кемперів грати на гітарі, заохочував до спорту та організовував воркшопи з кінорежисером Любомиром Левицьким. Завжди був активним, добрим, чуйним, цікавим та позитивним, чим одразу завойовував прихильність та любов серед підлітків. В роботі вміло поєднував адміністративні та творчі якості, приймав всі виклики та не боявся відповідальності. Вважав, що табір – це місце де живе добро.
Також, Артур захоплювався сферою кіно, адже вона зіткана з креативних ідей, трендових поглядів та нестандартних рішень, що й було до вподоби Артуру, як творчій особистості. До повномасштабного вторгнення працював в продакшені разом з відомим українським режисером та продюсером Любомиром Левицьким над проєктом «Капітан Україна» який оповідає історію сучасного супергероя, коріння якого бере свій початок з трипільської культури. Він любив свою справу, свою команду, всі задачі які ставали перед ним, вимагаючи негайних рішень та відповідальності. Від організації знімального процесу, розробки і реалізації мерчу до адміністрування та супроводу великих знімальних проєктів.
З 2020 року мав можливість співпрацювати з великими українськими брендами, телеканалами та відомими артистами, для яких Артур з командою знімали кліпи, серіали та рекламні ролики.
Артур мріяв зняти власний художній фільм, який розповів би про проблему ПТСР, яка в суспільстві є недооціненою та з якою, на жаль, стикаються більшість військових.
"Унікальна людина, справжній боєць, який 9 років захищав Україну, попри те, що на боці ворога воює його батько. Сміливий, розумний, відвертий, завжди усміхнений", — описали волонтери загиблого воїна.
Волонтери наголосили, що буквально за день до того, як дізналися страшну новину, встигли записати інтерв’ю зі Світуховим.
Український герой після війни хотів стати продюсером та мріяв зняти фільм про посттравматичний синдром. Однак його мрії не судилося збутися.
Батько воїна знаходився з іншого боку барикад і воював у складі бойовиків "днр"
Останній допис воїна – пронизливо пророчий.
"Головне, щоб світло в вашому серці не погасло… Все інше можна полагодити", – написав він слова, які нині звучать, немов заповіт.
18 квітня 2023 року на території Підгірцівського ліцею відбулося прощання з нашим захисником.
Прощання біля будинку, де проживав Артур із своїми рідними.
5 грудня 2023 року установлено пам'ятну дошку на стіні Підгірцівського ліцею Козинської селищної ради, де навчався Артур.
Київська область, Обухівський район, Козинська тергромада
