Народився я 14 квітня 1946 р. в селі Красне Перше на Київщині. Середню освіту здобув у Трипільській школі-інтернаті, а вищу в Київському державному університеті ім. Шевченка на хімічному факультеті (1969 р.). Працював на Шосткинській "Свемі" начальником зміни і науковцем у науково-дослідних інститутах. В 1980 р. захистив дисертацію і став кандидатом хімічних наук. Головні життєві досягнення на його думку: має двох дочок і семеро онуків; написав книгу про рідне село і здобув незалежну українську державу.
Анатолій Висота один з чотирьох голів Обухівської районної організації НРУ.
УЧАСНИК ДЕМОКРАТИЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
Його мати Горпина скинула свою першу дитину в 1943 році на шляху до німецької неволі і заледве не вмерла від кровотечі. Його старшу сестричку Олю вбили німецькі лікарі, зробивши ін'єкцію отрути немовляті в 1944 році. І лише третій Горпининій й Михайловій дитині судилося родитися на рідній українській землі: Анатолій народився на возі в дорозі між Красним і Обуховом 14 квітня 1946 року. Раділи немовляті і змучена мати, і дід з бабою; вони оберігали його й не дали вмерти...
Ще змалечку малий хлопець був непосидючим і відзначався допитливістю. До 13 років виховували Анатолія мати і баба Федора - побожна, але сувора жінка. Баба Федора навчила Анатолія і «Отче наш», і копати, і полоти, і жати, і молотити. Хлопець бачив, якою безправною була людина в селі. Щоб вижити, доводилося красти все, що можна було вкрасти: із скирти солому, із лісу якусь деревину, із току зерно - хоч у кишенях та в чоботях. Паспортів не давали. За провину город обрізали...
Сім класів Анатолій закінчив у Красненській восьмирічній школі, а одинадцятирічку - у Трипільській школі-інтернаті. Там зміцніла його любов до рідної мови і пісні, окріп талант дослідника. З 1964 року навчався в Київському держуніверситеті імені Т.Г. Шевченка, де здобув вищу освіту за спеціальністю хіміка.
В студентські роки йому пощастило потрапити в домашній музей Івана Гончара й вперше прочитати твори самвидаву: Бячеслава Чорновола ("Лихо з розуму") та Івана Дзюби ("Інтернаціоналізм чи русифікація?"), а також "Історію України-Руси» Михайла Грушевського. І студенту стало зрозуміло, чому в Україні панує несправедливість. Відтоді метою його життя стала зміна стану речей в Україні.
У 1969 році А.М.Висота отримав направлення в м. Шостку Сумської області на хімкомбінат "Свема", де й працював чотири роки начальником зміни, старшим інженером в СКТБ «Хімфотопроект», молодшим науковим співробітником в Шосткинській філії Державного НДІ «Хімфотопроект». У1981 році здобув науковий ступінь кандидата хімічних наук. У 1983 році з родиною переїхав до Обухова, де чотири роки працював на Київському КПК. З 1989 року два роки працював старшим науковим співробітником у НДІ «Папірпром».
"Радянський Союз - це нерушима гора, це нездоланна бетонна стіна, якої головою не проб'єш!" - казали Анатолієві батько з матір'ю, а пізніше й дружина Люба. А він відповідав: "Вода і камінь точить! Без людської свободи Союз не витримає конкуренції, а тому неминуче трансформується!".
І коли в час оголошеної Горбачовим перебудови в кінці 1988 року такі умови трансформації виникли, обухівець Анатолій Висота став активним учасником боротьби за суспільні перетворення. При Обухівському біохімзаводі утворилася ініціативна група, до якої входили Аркадій Любимов, Іван Верещак, Олена Артюшенко, Надія Чуйкова, Тамара Гончар та інші, до них приєдналися Анатолій Висота, Володимир Кулінич, Анатолій Парфенюк, Юрій Домотенко, Олег Скворцов, Василь Карасьов та інші. Багатьом і досі в пам'яті ті знамениті багатогодинні установчі збори 12 березня 1989 року, які вміло провів Анатолій. Незважаючи на опір районної організації КПУ і обласної влади, на тих установчих зборах вдалося вперше в Україні (!) створити Обухівську районну організацію Народного Руху України за Перебудову, вибрати правління новоствореної організації і затвердити її статут. У найважчі часи, аж до 1992 року, Анатолій Висота очолював Обухівську районну організацію НРУ. Були численні збори, багатолюдні мітинги, участь у виборчих кампаніях і обрання виборцями рухівських депутатів, утворення районного осередку Товариства української мови імені Т.Г.Шевченка і навіть випуск малотиражної газети "Вісник Руху Обухівщини" - все це і багато іншого робилося під проводом місцевої організації НРУ. Рухівці звели на горі Пидині козацького хреста, якого спиляла вража сила через рік - 12 березня 1990 року. Але вони звели ще міцнішого козацького хреста, який і досі стоїть! Обухівські рухівці вперше в Україні (ще в 1990 році!) встановили пам'ятник жертвам голодомору.
Обухівські рухівці боролися за самостійну Україну, і в Анатолія є повне право сказати: "Я - щасливий чоловік, бо мої мрії здійснилися: я разом із усіма українцями здобув незалежну Українську державу".
Вже за незалежної України у 1993 році Анатолій був серед ініціаторів утворення обухівської громади Різдва Пресвятої Богородиці Української Православної церкви Київського Патріархату і будівництва церкви на Піщаній.
Анатолій Михайлович Висота залишається таким же невгамовним: він є членом Всеукраїнського оргкомітету постійно діючих конференцій "Буття українців". Цей чоловік упевнений, що Україна таки стане центром притягання для багатьох народів світу. Він у своїх статтях заявляє, що з часом українці здивують людство не лише своєю мовою, духовним багатством, а й власним прикладом покажуть шлях від технократичного тупикового способу життя до життя на землі у гармонії з Божим Світом.
Олена Артюшенко, з кн.. «Синівською любов’ю"
На знімках: рухівці в краєзнавчому музеї на 20-річчя організації; А.Висота з Михайлом Горловим; А.Висота з ветераном УПА Володимиром Кириловичем Кравчуком (ліворуч) та рухівцем Володимиром Андроновичем Романчуком на Софіївському майдані.
Написав книгу історико-філософських нарисів "Красне. Красен. Красн", редагував книгу "Трипільський дитинець" і є одним із її авторів. Пан Анатолій активний учасник і член оргкомітету постійно-діючих конференцій "Буття українців". Він є автором багатьох статей народознавчого характеру. Пан Анатолій розробив поведінковий мінімум українця і вважає, що він може бути тестом і критерієм у взаємооцінці українців і в моніторингу стану української нації". СТАТТІ: стор.2 - "То що ж відбувається?.."; стор.9 - "Повернення"; стор.18 - "Данило Терпило - Отаман Зелений"; стор.36 - "Плин часу...".
Листопад 2019 року
Олександр Артюшенко, Наталя Любиченко, Тетяна Лемешко, Анатолій Висота. Відкриття Обухівського народного мистецького центру. 9.03.2019. м. Обухів
Презентація книжки Романа Коваля "Здолати Росію". Будинок культури м. Обухів. 10.11.2018 р.
