Хайлак Іван Олександрович
Дата народження: 23 вересня 1991 року, м. Обухів.
Дата смерті: 29 жовтня 2022 року, н.п. Павлівка, Волноваський район, Донецька область.
Військовий підрозділ: 72-а окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців.
Народився Іван 23 вересня 1991 року в м. Обухів. Навчався в Обухівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 ім. А. С. Малишка (класний керівник Крук В.І.). Після школи вступив до Київського вищого професійного училища деревообробки за спеціальністю столяр-верстатник. Пройшов службу в лавах армії. Після військової служби розпочав працювати в рідному Обухові на підприємстві ТОВ «АЕРОК».
У 2014 році Іван був мобілізований в зону бойових дій АТО. Захищав східні кордони України до 2015 року. Потім повернувся додому та продовжив трудову діяльність на підприємстві. Через незадовільний стан здоров’я був змушений звільнитися, а далі розпочав працювати в службі таксі.
З перших днів повномасштабної війни після 24 лютого 2022 року Іван Хайлак пішов захищати рідну Батьківщину. Мав позивний Рататуй, тому що готував їжу своїм товаришам та опікувався кожним, хто потребував допомоги. Був вірним та справжнім другом, добрим та товариським. Любив тварин, яких часто можна було побачити в окопах біля нього.
Серед бойових завдань Іван брав на себе надважливі та складні, адже був вправним стрільцем. І того тяжкого чорного дня, 29 жовтня 2022 року під час здійснення противником штурмових дій по підрозділу поблизу Павлівки Волноваського району Донецької області він відважно тримав оборону, але отримав поранення несумісні з життям. Тривалий час Івана Хайлак вважався зниклим безвісти. Нещодавно його тіло було ідентифіковано. Наш Герой повернувся додому, але, на жаль, для того, щоб навіки спочити у рідній землі.
5 січня 2022 року Обухівська громада попрощалася зі своїм земляком, воїном Хайлаком Іваном Олександровичем, старшим солдатом, стрільцем-снайпером 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
Ми схиляємо голови у великій скорботі перед світлою пам’яттю захисника України. Висловлюємо щирі слова співчуття матері – Оксані Валентинівні, вітчиму – Андрію Олександровичу, сестрі Антоніні, братам – Владиславу, Максиму, Євгенію та усім рідним й близьким загиблого.
