Божко Олександр Іванович
Дипломат, літературознавець, перекладач. Народився у 1946 році у селі Нові Безрадичі, Обухівського району Київської області. В 1972 році закінчив філологічний факультет Київського державного університету та факультет вірменської мови і літератури Єреванського університету. У 1970-80-тих роках працював у відділі братніх та зарубіжних літератур газети “Літературна Україна”, редактором відділів критики і публіцистики журналу “Всесвіт”. У 1989 році був призначений відповідальним секретарем Київської письменницької організації. Працював в Інституті сходознавства і в Міністерстві закордонних справ (1996-2001, 2005-2010 — послом у Вірменії). Почесний член Спілки письменників Вірменії
До 1993 року був членом партії Народний Рух України.
Виконував обов`язки голови Спілки Письменників України з 30 липня 2014 року, одразу після смерті голови СПУ Віктора Баранова.
Біографія
Народився 1 квітня 1946 року в селі Нові Безрадичі Обухівського району на Київщині. У 1973 закінчив Київський державний університет ім. Т.Шевченка, філолог, фахівець з української і вірменської мов. Аспірантуру Єреванського університету, інституту літератури АН Вірменії (1975), стажист-дослідник.
Володіє іноземними мовами: вірменською, російською, французькою.
З 1962 до 1964 — слюсар заводу а/с 304 м. Києва.
З 1964 до 1965 — освітлювач кіностудії ім. О.Довженка.
З 1965 до 1968 — служба в збройних силах.
З 1973 до 1975 — стажист-дослідник, аспірант Єреванського університету, інституту літератури АН Вірменії.
З 1975 до 1979 — кореспондент, завідувач відділу газети «Літературна Україна». Член НСПУ (1979).
З 1979 до 1984 — редактор журналу «Всесвіт».
З 1984 до 1986 — на творчій роботі у Спільці письменників України.
З 1986 до 1990 — редактор журналу «Всесвіт».
З 1990 до 1992 — відповідальний секретар Київської організації Спілки письменників України.
З 1992 до 1993 — завідувач відділу інформації та наукових видань Інституту східознавства АН України.
З 1993 до 1996 — радник відділу двосторонніх відносин з країнами СНД і Грузією 1-го територіального управління; в.о. начальника, начальник Управління країн СНД МЗС України.
З 19.07.1996 до 28.12.2001 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Вірменія.
З 31.12.2004 до 21.06.2005 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Киргизькій Республіці.
З 21.06.2005 до 22.07.2010 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Вірменія.
Дипломатичний ранг: Надзвичайний і Повноважний Посол (2001).
Автор: понад 100 культурологічних і літературознавчих статей, перекладів з вірменської.
Переклади, літературознавство
В його перекладах вийшли книжки В. Варданяна, З. Халаф'яна, М. Галшояна, Г. Матевосяна, К. Симоняна, С. Ханзадяна, Раффі та ін. Автор статей, нарисів, присвячених здебільшого вірменсько-українським літературним зв'язкам.
Автор перекладу з вірменської на українську мову творів В. Варданяна «Комітас» (1980), З. Халафяна «Жила-була людина» (1980), М. Галшояна «Дзорі Міро. Горнило» (1981), Г. Матевосяна «Зелена долина» (1982) та «Ми і наші гори» (автор передмови, 1985), К. Симоняна «До побачення, Натанаєле!» (1983), С. Ханзадяна «Три роки 291 день» (1984), Раффі «Самвел» (1989; усі – Київ). Видрукував в українській та вірменській періодиці близько 50 статей, присвячених вірмено-українським літературним та історичним зв’язкам, зокрема «Прожиті й непрожиті літа вірменської прози» // зб. «Високе покликання», К., 1978;(«Єгіше Чаренц та українські письменники» // «Советакан Гайастан», Єреван, 1987, № 1); «Українізми в актах вірменського суду м. Кам’янця-Подільського у ХVI–XVII ст.» // «СС», 1992, № 1; автор передмови до книги Л. Міріджаняна («Мій Шевченко», К., 2002).
За матеріалами: litakcent.com, uk.wikipedia.org