КРИСЮК Валентин

Крисюк Валентин Іванович

Дата народження: 22 лютого 1998 року, с.Креничі, Обухівський район, Київська область

Дата смерті: 10 лютого 2023 року, Вугледар, Донецька область.

Військовий підрозділ: 72 ОМБР імені Чорних запорожців.

Випускник Підгірцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Випускник Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою 2016 року. Випускник Київського університету імені Бориса Грінченка 2021 року спеціальності «Історія та археологія». На момент загибелі був студентом ІІ курсу магістратури факультету урбаністики та просторового планування Київського національного університету будівництва та архітектури.

Багаторічний учасник проекту "Острів". Будучи студентом Валентин проходив археологічну практику на пам’ятці і неодноразово повертався в якості волонтера. Він запам’ятався як справжня людина, добра, відповідальна, працьовита, сповнена щирою любов’ю до рідної Землі людина. Гарний і відданий товариш. 

Довідка. Проект «Острів». Археологічний проект розроблений і розпочатий у 2017 р. співробітниками відділу археології Києва ІА НАНУ спільно з колегами з відділу давньоруської та середньовічної археології.

Історик Валентин Крисюк був надзвичайно щирим, позитивним та скромним, мав активну життєву позицію, захоплювався археологічними розкопками, був активним і відповідальним громадянином, з 2014 року готувався до захисту рідної країни. Став добровольцем УДА, членом ГО «Рушійна Сила», пізніше - бійцем 72 ОМБР. За участь у бойових діях нагороджений медаллю «Доброволець АТО». З початком повномасштабної російсько-української війни не вагаючись вступив до лав ЗСУ. Валентин був стрільцем-помічником гранатометника в мотопіхотному батальйоні й рік провів у важких боях.

Крисюк Валентин завжди робив те, у що вірив. Він є прикладом мужності та відваги, він показував, як треба любити Україну не словами, а вчинками. Його вірність Батьківщині надихає боротись і стояти до Перемоги, а його щирість і позитив залишаться назавжди в серцях рідних та близьких, побратимів та друзів. Пам'ять про нашого захисника житиме вічно.

Валентин був стрільцем-помічником гранатометника у мотопіхотному батальоні, проходив військову службу за контрактом із серпня 2021 року, майже рік провів у боях, проте так і не дочекався ротації…

Життя Героя обірвалося 10.02.2023 року поблизу Вугледару від отриманих поранень несумісних із життям у результаті здійснення противником артилерійського обстрілу.

5 грудня 2023 року установлено пам'ятну дошку на стіні Підгірцівського ліцею Козинської селищної ради

Київська область, Обухівський район, Козинська тергромада

27 червня 2025 року