Дата смерті: 13 жовтня 2022 року, Павлівка, Донецька область
Військовий підрозділ: 72-а окрема моторизована бригада імені Чорних Запорожців
В 1992 році прийшов до 1-го класу Обухівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 ім. А. Малишка, яку закінчив в 2002 році.
З 2003 по 2009 роки навчався у Київському національному університеті будівництва і архітектури, отримавши кваліфікацію «інженер-будівельник».
Тривалий час займався будівельною діяльністю. Працював понад 2 роки у підрозділі виробництва зовнішньої реклами на фірмі «БРСМ-Нафта».
Наприкінці серпня 2015 року був мобілізований в зону АТО у складі Національної Гвардії України. Військову службу проходив під Слов’янськом.
У жовтні 2016 року повернувся додому, продовживши працювати на попередній роботі на посаді завідувача складом.
У 2020 році Євгеній одружився з Ольгою, а в 2021 році у них народилася донечка Полінка.
Родина Чернюшків-Краськових досить відома та шанована в Обухові.
Мама - Ірина Кузьмівна, медсестра, тато - Володимир Володимирович, лікар-інфекціоніст, працював завідувачем інфекційним відділенням Обухівської районної лікарні. Є старший брат Юрій.
Бабуся Краськова Галина Гордіївна, яка в минулому році відійшла у Вічність, була педагогом, громадською діячкою. З 2007 року вона Почесний громадянин м. Обухова.
Дідусь Краськов Кузьма Андрійович – хормейстер, заслужений працівник культури. Його іменем названа вулиця в центрі Обухова. Він був незмінним керівником Обухівського народного хору.
Женя Чернюшок був мобілізований в перший день війни 24 лютого, оскільки він був учасником АТО і перебував у резерві першої черги. Його мобілізували в легендарну 72-у окрему моторизовану бригаду імені Чорних Запорожців на посаду, спочатку стрільця, а потім – гранатометника. У складі своєї бригади Євгеній приймав участь у відбитті великої танкової атаки ворога під Броварами. Брав участь у багатьох інших воєнних операціях на півночі Київщини.
У кінці травня 2022 р. його бригаду перекинули на схід під Світлодарськ на Донеччині, стримувати атаки ворога. Вони брали участь в обороні Світлодарської дуги. Це був найтяжчий період бойових дій на сході. Перебуваючи на передових позиціях, у липні під час мінометного обстрілу Женя зазнав поранення в голову.
Проходив лікування в шпиталях, а потім повернувся додому на реабілітацію. У серпні 2022 року він повернувся на фронт до своїх побратимів, які тримали оборону на сході під Вугледаром.
Восени наші захисники почали проводити контратакувальні операції. Женя, як і його побратими-піхотинці, приймали участь в цих операціях. Неодноразово штурмували позиції ворога. Під час одного із таких штурмів його група попала під сильний ворожий артилерійський обстріл, у результаті якого Женя і загинув. Це сталося 13 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області.
Євгеній був світлою життєрадісною людиною, веселим життєлюбом. Мав прекрасне почуття гумору.
Завжди міг підтримати в скрутну хвилину близьких та усіх, хто цього потребував. Надавав допомогу, не задумуючись.
Для побратимів був справжнім та вірним другом, який ніколи не кине в біді.
Він дуже любив спорт, займався східними єдиноборствами.
Женя провадив здоровий спосіб життя, тренувався навіть на фронті, між обстрілами.
Дуже полюбляв читати, особливо пригодницьку літературу. Цікавився годинниками. Та найбільшим його захопленням були різного роду ножі. Він колекціонував їх, вивчав та постійно носив декілька із собою. Поступово це хобі перейшло навіть до дружини Ольги, яка підтримувала його цікаве захоплення.
Євгеній був учасником АТО з 2015 р. у складі Національної Гвардії України. Тримав оборонну позицію під Слов’янськом Донецької обл. 24 лютого 2022р. з першого дня повномаштабного вторгнення, як резервіст 1 черги став до лав 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, щоб захищати нашу Батьківщину. Приймав участь у відбитті великої танкової атаки ворога під Броварами та в інших воєнних операціях на півночі Київщини. Євгеній дуже пишався, що служить у славнозвісній 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, девіз якої ”Україна або смерть” Згодом їх перекинули на Схід тримати оборону Світлодарської дуги. В червні 2022 р. отримав тяжке поранення голови. Майже місяць був на реабілітації і цей час він провів з однорічною донькою, це єдиний спогад, що лишився в дитячій пам’яті про тата. Після реабілітації донька тата більше не бачила. Відмовившись від подальшого лікування, повернувся на фронт до своїх побратимів, які вели бойові дії під Вугледаром. З хлопцями Женя весь час тримав зв’язок та на відстані проживав з ними поранення та втрати. Побратими стали для Євгенія другою сім’єю. Восени 2022р., 72 ОМБр проводили контратакувальні операції. Неодноразово штурмували позиції ворога. Під час одного із таких штурмів 13 жовтня 2022 р. його група попала під сильний ворожий артилерійський обстріл. Євгеній отримав поранення несумісні з життям в с.Павлівка Волноваського р-ну Донецької області. Женя був світлою життєрадісною людиною, веселим життєлюбом, мав прекрасне почуття гумору, він дуже любив спорт, займався ним навіть на передовій. Завжди міг підтримати близьких та усіх, хто цього потребував. Надавав допомогу, не задумуючись. Для побратимів був справжнім та вірним другом, який не кине в біді. Обірвалось молоде життя справжнього патріота, мужнього воїна, чуйного сина, чудового чоловіка, брата та ніжного батька однорічної донечки. Євгеній вважав своїм обов’язком захищати Батьківщину від ворога. Отримав статус учасника бойових дій. Грамота за проявлену мужність, рішучість, сміливість, ініціативу ,високі показники в службово-бойовій діяльності та зразкову військову дисципліну. Орден “ За мужність” lll ступеня посмертно. Почесний громадянин міста Обухова (Київська обл.) з 2023р. посмертно.
