Дата смерті: 24 січня 2024 року, н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області
Молодший сержант, командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 135-го окремого батальйону 114-ї бригади ТрО.
Спортсмен, тренер, футболіст, боксер, Чемпіон Києва з боксу. Глибоко віруючий християнин.
Загинув 24 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Життєвий шлях воїна
Артур Едуардович Галстян народився 9 липня 1994 року в місті Обухів. Навчався в Академічному ліцеї №5. Дуже поважав своїх класних керівників: першу вчительку Колесникову Лідію Анатоліївну та в старших класах Левченко Тетяну Павлівну.
Після закінчення школи вступив до Національного університету фізичного виховання і спорту України, де здобув освіту за фахом «Футбольний тренер». Після університету працював фітнес-тренером у спортивному комплексі «Дельтаплан».
Грав у футбол у команді «Кристал» селища Козин. Паралельно займався боксом у боксерському клубі «Козак» в місті Київ. Чемпіон Києва серед студентів у своїй категорії. Був тренером по боксу для дітей та молоді.
Артур мав кохану дівчину, з якою вони хотіли одружитись та створити сім’ю, але на жаль не встигли…
З 8 років Артур був активним прихожанином церкви Пресвятої Богородиці нашого міста, добрим, життєрадісним, світлим, справжнім християнином. У 2021 році займався відпочинком для дітей від церкви.
Артур завжди був готовий всім прийти на допомогу. Для кожного знаходив час. Вважав своїм обов’язком підтримувати морально та матеріально свою родину.
З перших днів повномасштабного вторгнення Артур разом з батьком Едуардом Агабековичем пішли добровольцями на фронт, захищати Україну. Вони обороняли аеродром у Василькові до успішного виконання військового завдання. Пізніше, охороняли Обухівський район.
У травні 2023 року у складі 114-ї бригади 135-го батальйону ТрО Артур був направлений в Бахмут.
З кінця листопада 2023 року його дислокація вже охоплювала майже увесь Бахмутський напрямок.
Під час виконання бойового завдання Артур отримав обмороження нижніх кінцівок 1 ступеня, не одразу звернувся за медичною допомогою.
Потім, пробувши в шпиталі два тижні, він вирішив повернутися на фронт. Відмовився від реабілітації, бо не зміг залишити своїх побратимів. Саме через це він не хотів переходити в інший підрозділ, хоча такі пропозиції були. Вірний та відданий чоловічій дружбі, побратимству на війні, інакшого він не уявляв.
Наш герой мав позивний «Тренер». Підтримував фізичну форму та займався спортом навіть під час проходження військової служби, тренував своїх побратимів.
Бойові навички, отримані завдяки заняттям спорту допомагали на полі бою.
Під час проходження військової служби отримав нагороду «Захистимо свій дім. Захистимо Україну».
З перших днів повномасштабного вторгнення Артур разом з батьком Едуардом пішли добровольцями на фронт захищати рідний Обухів. З часом географія участі у бойових діях у складі батальйону значно розширилась.
До війни Артур встиг закінчити Національний університет фізичного виховання і спорту України. Активно займався спортом: грав у футбол у команді «Кристал» селища Козин, боксував у київському клубі «Козак» ставши чемпіон Києва серед студентів. Тренував боксу дітей.
Окрім спорту Артур ніс в життя світло, був прикладом та надійним другом для побратимів, відзначався зразковим та самовідданим виконанням бойових завдань!
Під час проходження військової служби нагороджений відзнакою Президента «За оборону України» та почесною відзнакою 114-ї бригади.
Командування бригади, побратими та посестри Героя схиляють голови перед подвигом жертовного служіння, стійкістю та гідністю Воїна!
Лицарський чин та подвиг ціною життя - формуватиме для майбутніх поколінь українців правдивий приклад виконання громадянського обов’язку у найважчий для країни час!
З перших днів повномасштабного вторгнення Артур разом з батьком Едуардом пішли добровольцями на фронт захищати рідний Обухів. З часом географія участі у бойових діях у складі батальйону значно розширилась.
Під час проходження військової служби нагороджений відзнакою Президента «За оборону України» та почесною відзнакою 114-ї бригади.
