Дата народження: 28 лютого 2000 року, м. Краматорськ, Донецька область.
Дата смерті: 17 вересня 2025 року.
Дитячі та юнацькі роки провів на Донеччині. З малих літ мав хист до гуманітарних дисциплін і з особливим захопленням вивчав історію. Займався класичною боротьбою, боксом, айкідо та навіть грав на гітарі.
З 1 по 9 клас Микита навчався в Краматорській загальноосвітній школі №15. В старшій школі здобував освіту в Краматорській загальноосвітній школі №10, де у 2017 році отримав атестат про середню освіту. Самостійно підготувався до складання ЗНО та набрав високі бали, які надали змогу вступити до університету за бюджетною формою навчання.
З 2017 р. до 2021 р. здобував вищу освіту в Донецькому національному університеті ім. Василя Стуса в місті Вінниця. У 2021 році Микита став випускником факультету «Історії та міжнародних відносин» за спеціальністю «Історія та археологія».
Микита був надзвичайно начитаним, фактологічно підкованим та обдарованим студентом. У своїх наукових роботах досліджував діяльність баскського національно-визвольного руху ETA (Іспанія). Знався на новітній історії Європи та Америки, цікавився лівими рухами, добре орієнтувався в багатовіковій боротьбі України за незалежність. Був активним учасником історичних турнірів, наукових конференцій та семінарів.
Паралельно — з перших днів навчання долучався до позанавчальної діяльності факультету: брав участь в організації та підготовці «Дебютів першокурсника», Днів історичного факультету, творчих вечорів та волонтерських заходів.
Микита був засновником та постійним організатором Дискусійного клубу Історичного факультету, де регулярно підіймались важливі суспільно-політичні теми.
В студентському середовищі Микита швидко завоював прихильність та авторитет завдяки своєму розуму, автентичності, доброті та прекрасному почутті гумору. Після отримання диплома бакалавра Микита мав чітку мету — зібрати кошти для здобуття магістерського ступеня та продовжувати вивчати історію та політологію у вінницькому виші. Тож на початку повномасштабного вторгнення перебував у Польщі на цільових заробітках.
Дізнавшись, що російський ворог розпочав великий наступ на Україну, — Микита прийняв єдине можливе для себе рішення: повернутися до України та поміж перших добровольців приєднатися до ЗСУ та стати на шлях воїна.
Впродовж 3,5 років встиг побувати на найпекельніших напрямах та ділянках фронту: Бахмут, Роботино, Кремінна, Часів Яр тощо. Військовий шлях Микити в роках: 2022 рік → 2023 рік — ТРО → 67 ОМБр (ДУК ПС) 2023 рік — Десантно-штурмові війська: 78 Полк спецпризначення 2024-2025 роки →Інформацію про подальші місця служби Микити з безпекових міркувань — не повідомляють. 17 вересня 2025 року — загинув під час виконання бойового завдання.
Микита мав велику любов до музики. Його захоплювала важка сцена — від хардкор-панку до суміжних жанрів. Він був R.A.S.H. (англ. Red & Anarchist Skinheads) — представником скінхед-субкультури з підліткового віку і до останнього дня. Він ніс цю позицію впродовж життя та не відмовлявся від своїх поглядів. Також був представником «Чорного комітету», учасником Антифашистського руху та політичних організацій лівого спрямування.
Микита завжди стояв на боці тих, хто потребував захисту. Говорив про права тварин, був вегетаріанцем, а згодом — веганом. Його принциповість і щирість робили його голос особливо вагомим.
Микита поділяв ідеологію Straight Edge — руху, заснованого на відмові від алкоголю, нікотину та наркотичних речовин. Для нього це було не лише питанням способу життя, а глибокою вірністю собі, своїм почуттям і цінностям. Він умів по-справжньому кайфувати від життя без жодних стимуляторів, і саме цим надихав інших.
Життєві переконання Микити нерозривно поєднувалися з любов’ю до України. Він був щирим патріотом рідної Донеччини та всієї країни. Микита загинув на полі бою, у найважчій боротьбі — за свободу та майбутнє української Держави. Він довів свою відданість Батьківщині найвищою ціною, ставши взірцем незламності, мужності й чесності.
Попри війну, у житті Микити було місце для кохання, створення яскравих спогадів разом з товаришами та родиною.
У 2023 році він одружився зі своєю коханою Катериною, яка поділяла його цінності та переконання. Разом вони мріяли про дітей і спільне майбутнє у вільній країні. На шляху Микити завжди були щирі люди: люблячі рідні, надійні побратими, вірні друзі та однодумці, які продовжуватимуть жити його цінностями та гідно нести пам’ять про нього крізь роки.
