28 березня 2025 року учасники клубу шкільного волонтерства академічного ліцею №1 ім. А.С. Малишка відвідали притулок для тварин.
24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. І цей день змінив життя не лише людей, а й тварин: тисячі чотирилапих опинилися на вулиці, покинуті своїми власниками, безліч тварин загинуло від рук окупантів та авіаударів, багато притулків та зоопарків потрапили під окупацію або були знищені.
Свого часу приручивши звірят, люди тим самим дали їм довічну обіцянку: бути разом завжди. І в шкоді, і в радості. І в шерсті, і в бруді, і в війні. Але деякі хвостики, на жаль, позбавлені любові та турботи і наразі лише шукають своїх людців.
Цього сонячного теплого дня організатори поїздки керівник клубу Анатолій Шевченко та класна керівниця 8-го класу Алла Шевченко зібрали біля себе юрбу небайдужих хлопчиків та дівчаток, які мали бажання зібрати корм для тваринок, які цього потребують та надати тепло своїх долоньок пухнастикам, які тривалий час перебувають в середовищі, де відсутнє спілкування з тими, кому вони мали б приносити радість.
Наші юні волонтери зібралися в поїздку на подвір'ї ліцею, щоб на шкільному автобусі дістатися до місця, де перебувають ті тваринки, які потребують їх уваги. Пакунки з кормами було зібрано завчасно та доставлено до місця їх добрими сердечками.
Спочатку було колективне фото нашої волонтерської команди. А згодом господиня запросила нас відвідати саме тих пухнастиків, які в своїх думках ніколи не могли подумати, що частинку свого життя прийдеться прожити поруч з такими ж кинутими напризволяще тваринами.
Спочатку нас зустрів гавкіт чималої кількості собак, які на перший погляд були ворожими до тих, хто мав їх відвідати. Але ці голоси собачок досить швидко перетворилися із ніби ворожих на більш доброзичливі. А дорослі не переставали дивуватися, як діти жваво знайшли спільну мову з тваринами.
Тварини побачивши, що відвідувачі не принесли їм біди, а лише увагу до їх персон, досить швидко почали лащитися та своїми голівками шукати ті долоньки, які б їх погладили. Почуттів від таких контактів з пухнастими друзями не передати словами. Ти лише присідаєш на хвилинку, як тебе вже оточує зграя ніжності та доброти.
Приємно бачити, як наші діти люблять тварин та отримують задоволення від спілкування з ними. Бажаючих погладити котиків було багато, але на жаль не було змоги всім це зробити одночасно.
Юні волонтери спокійно переміщалися притулком та спілкувалися з новими його мешканцями. Час перебування в притулку для тварин промайнув швидко. І ось вже пора вирушати додому.
Ми щиро подякували господині та іншим волонтерам за те, що приділяють своє життя такій благородній місії. Тварин дуже багато, кожна з них потребує уваги, їх потрібно накормити, покупати, розчесати, прибрати після їх природніх потреб, інколи полікувати. А ще слідкувати за їх житлом та кучею інших проблемних ситуацій. Робота ця тяжка. Але, коли до них приїзжають та допомагають молодшим друзям - це надихає не опускати рук та доглядати за тими хто цього потребує.
Ми дякуємо господині за спілкування та цікаві розповіді про тварин. І хочеться вірити, що хоча б частина жителів цього господарства врешті знайдуть свої теплі і ніжні руки тих, хто їх лащитиме решту часу такого недовготривалого життя.
Звісно, неможливо врятувати одночасно всіх. Проте це не означає, що ми не повинні й намагатися цього зробити.
Піклуйтеся про братів наших менших, відносьтеся до збільшення популяції тварин, особливо під час війни свідомо. Не кидайте їх в біді! Якщо не хочете різкого збільшення кількості тваринок поруч з Вами, стерилізуйте їх або самостійно, або під час благодійних акцій!
Ми щиро бажаємо кожному гавчику та нявчику знайти саме своїх петбатьків. Адже навіть якщо часом опускаються руки, у котрусь із них обов’язково тицяється ніс або тулиться лапа. І ця відданість звірят та їхніх петбатьків, а також кожного небайдужого нас неймовірно надихає.
Маємо надію, що мрії кожного звірятка здійсняться якомога швидше! Подумки тримаємо кожного за лапку та щиро віримо у краще.
