18 грудня 2024 року у Дерев'янській гімназії відбувся семінар-практикум для педагогів-організаторів Обухівської територіальної громади.
Власним досвідом роботи з колегами ділилася педагог-організатор гімназії Лариса Васелюк.
Тема: «Вивчення та використання духовних та культурних традицій українського народу за методом проєктної діяльності»
План проведення:
Кава-брейк. Зустріч. Реєстрація учасників заходу
Вітальне слово директора гімназії.
Знайомство. Дерево очікувань.
Презентація досвіду роботи «Вивчення та використання духовних та культурних традицій. українського народу за методом проєктної діяльності».
Презентація Різдвяного вертепу та екскурсія до садиби Зінченків. Майстер-клас з виготовлення різдвяних янголів.
Обговорення. Обмін думками.
Від’їзд учасників заходу.
Цього зимового теплого дня до гімназії у гостини завітали педагогічні працівники, які організовують виховні заходи у власних закладах середньої освіти.
Через поширення пандемії Covid-19, а згодом початком військових дій, пов'язаних з агресією сусідньої країни та введенням військового стану в Україні, зустрічі педагогів-організаторів в очному форматі без обмежень, були досить рідкими, що не могло не накластися на виховній діяльності кожного закладу.
Хоча ми живемо в непростий час, а небезпека очікує кожного з нас повсюди, обмін досвідом та живе спілкування між виховниками громади є важливим. Саме виховники намагаються своєю нелегкою працею стати тією підтримкою учасникам освітнього процесу, які зазнають колосального психологічного тиску. Це і неможливість спілкуватися з однолітками через пандемію, це і відсутність укриттів, це і відсутність електрики чи зв'язку, це і ракетна чи будь-яка інша небезпека через постійні режими "Повітряна тривога".
Головний спеціаліст управління освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради Людмила Глушко захотіла розірвати це непросте коло, і спробувала організувати очну зустріч для педагогів-організаторів.
Цього дня і погода, і відсутність повітряної тривоги, і відсутність планового вимкнення електрики сприяли цій корисній для усіх педагогів зустрічі.
Гостей, очолюваних головним спеціалістом управління освіти Людмилою Глушко зустрічали представники учнівського самоврядування гімназії.
Щоб познайомитися ближче усі учасники семінару зібралися в учительській кімнаті за запашною кавою. Людмила Володимирівна представила колегам головних осіб семінару педагогів-організаторів закладу Ларису Васелюк та Альону Романушу. Знайомство відбулося.
Після знайомства учасники семінару перейшли на нову локацію, а саме кабінет НУШ, де навчає учнів 4 класу Лариса Васелюк. При переході кожен учасник отримав програмку заходу різного кольору. Всього їх було чотири. Це мало свій зміст у подальшому.
У яскраво нарядженій кімнаті на гостей очікували чотири круглих столи. Кожен з учасників зайняв зручне на свій погляд місце. Робота розпочалася.
З вітальним словом до присутніх звернувся директор Дерев'янської гімназії Анатолій Шевченко. Він розповів присутнім про історію появи школи у нинішньому селі, а на той час присілку Дерев'яна.
В XIX столітті охочі до навчання дерев′янські діти ходили у приходську школу Трипілля, до Успенської парафії якої належали мешканці Дерев′яни. В 1867 році дерев’янці зібралися на громадські збори і прийняли постанову, котру було надіслано київському митрополиту Арсенію. Школу в присілку Дерев′яна було відкрито і нею став завідувати отець Григорій Леонтович – настоятель Успенської церкви м. Трипілля. Проте заможних людей у цьому присілку було небагато, і фінансувати нововідкритий заклад було досить складно. Десь за 7-8 років заклад припинив свою діяльність. Проте згодом доля стала прихильною для наших земляків. До Успенського храму направили о. Іоанна Волосного. Молодий енергійний пастир, спираючись на відповідне «Положення» 1884 року і не маючи приходської школи при своїй трипільській церкві (існуюча в Трипіллі школа напередодні стала державною), відкрив у 1886 році церковнопарафіяльний навчальний заклад при Покровському храмі присілку Дерев′яни. З того часу школа почала мати більш стабільне матеріальне забезпечення та захист від церкви, і могла розвиватися. В основному священнослужителі керували школою до початку ХХ столітя. Але основною проблемою школи завжди була відсутність своєї будівлі. У 1914 році відомо, що школа була на місці корчми.
Потім були складні часи, і інформація про діяльність школи досить обмежена. Але відомо, що у післявоєнному 1945 році школа працювала як початкова, мала 5 клас-комплектів та 147 учнів. Навчання відбувалося у двох будинках 1867 та 1894 року побудови. В 1948-1949 роках початкова школа налічувала вже 9 класів і 320 учнів. На таку кількість учнів катастрофічно не вистачало приміщень. І лише в 1955 році звели новий цегляний будинок. Але нове приміщення не вирішило проблему. Вчилися у дві зміни, класи були і в бібліотеці, і в їдальні. Провести якийсь концерт, чи свято, чи навіть батьківські збори не було де. Стіни були жахливі. Такими, що повісити на них якийсь стенд було небезпечно, аби не завалилися. Вікна стояли прямо на висоті призьби. Було дуже холодно, грубки топили торфом. Чорнильниці носили учні на грудях, щоб чорнило не замерзало. Проте учнів було по 25 у класі.
Надалі питання будівництва порушувалося щороку і перед сільською, і перед районною владою, а школа продовжувала функціонувати чи не в найгірших у районі умовах аж до 2008 року. Проте викликом для школи стали 70-80 роки, коли жителі більшості сіл в Україні стали масово переїжджати та поселятися у містах. Багато жителів села переїхали в Обухів, Українку чи Київ. При цьому бідність тих жителів, що залишалася була вражаючою. До 30% дітей не відвідували школу через відсутність одягу чи взуття. Кількість учнів у класах різко знизилася, по 2-5 учнів на клас.
І лише 2008 року відбулося відкриття нового приміщення школи, що дало добрий поштовх у її життя. До школи стали приїжджати на навчання діти з Обухова, що раніше вважалося чимось немислимим. Початок війни також згубно діяв на навчальний заклад. Весь колектив через відсутність найпростішого укриття навчався в дистанційному режимі більше 2,5 років. Лише незначна частина (початкова школа) з жовтня 2023 року їздили для навчання в Обухів та навчалися у змішаній формі.
У грудні 2023 розпочалося будівництво протирадіаційного укриття, яке тривало довгих 9 місяців. І лише з 1 вересня 2024 року заклад зумів вийти на очне навчання.
Заклад добре оснащений комп'ютерною технікою, що дає змогу якісно проводити уроки. У закладі 20 дітей мають статус учасників бойових дій, багато інших дітей мають батьків, що боронять свою країну в ЗСУ. Тому у закладі цілеспрямовано сприяють участі у благодійній діяльності. Проводяться благодійні ярмарки та акції, де діти та батьки беруть активну участь. Зібрані кошти передаються на потреби ЗСУ. За таку діяльність отримали державний прапор України з підписами бійців 93-ї механізованої бригади "Холодний Яр" та Благословенну грамоту за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою.
Згодом слово взяла педагог-організатор Альона Романуша, яка запропонувала колегам оглянути колір своєї програмки, відшукати на кожному зі столів сердечко відповідного кольору та зайняти відповідний стіл.
Альона Геннадіївна запропонувала кожному з учасників заповнити яскравий стікер зі своїми очікуваннями від сьогоднішньої зустрічі. Педагоги виходили до імпровізованого деревця та наклеювали їх на гілочки, при цьому, називали своє ім'я та зачитували свої очікування.
Згодом презентувала свою роботу Лариса Васелюк, яка розповіла присутнім, чому саме обрала таку тему своєї проєктної діяльності. Продемонструвала шляхи її реалізації. Представила колективу президентку учнівського самоврядування Дерев'янської гімназії Вероніку Шевченко.
Вероніка демонструвала презентацію на якій були світлини з благодійною діяльністю протягом останнього року, в якій брали участь учнівське самоврядування і представники роїв молодшої та середньої вікових груп.
А потім до кабінету запросили наймолодших джур рою "Січова варта". Малеча взяла із собою необхідні матеріали для проведення майстер-класу з виготовлення виробів з бісеру. Дітям було запропоновано об'єднатися по 2-3 та обрати один із столів, де сиділи педагоги. Кожна група дітей допомагала дорослим створити свій невеличкий виріб із бісеру. У кабінеті вирували позитивні емоції. Кожен відчував себе майстром. Роль учителів цього разу виконували діти, а дорослі педагоги були в ролі учнів. З часом кожен учасник зробив свій маленький шедевр.
Після завершення майстру-класу усім учасникам запропонували зробити невеличку перерву, щоб згодом перейти на нову локацію до садиби Зінченка.
Директор гімназії запропонував охочим відвідати протирадіаційне укриття, що розташовано на території закладу. Таке укриття побудовано лише одне в нашій громаді, і багатьом було цікаво оцінити його із середини. Усім сподобалося яскраве оформлення стін укриття та можливість безпечного перебування в ньому. Деякі педагоги дивувалися тому, що побачили.
Згодом група здійснила подорож до резиденції Святого Миколая, де нас очікували господарі, родина Зінченків. На території резиденції на гостей чекали дійові особи з учнів нашої гімназії, які мали показати свій виступ, який готували на фестиваль вертепів, що мав відбутися 20 грудня на стадіоні імені Володимира Мельника в Обухові.
На жаль будинок мав невеличке приміщення, і всі бажаючі не могли одночасно побачити це яскраве дійство. Але це не стало на перешкоді для цікавої зустрічі. Наші артисти пройшли через фінальне випробування та продемонстрували свою підготовку. Усі артисти мали яскраве сценічне вбрання.
Господарі резиденції ознайомили присутніх зі своєю садибою, розповіли чому саме вирішили її створити, і яку мету ставили для цього.
Присутні на семінарі подякували головним дійовим особам за організацію цікавої зустрічі.
Згодом відбувся святковий обід, де педагоги ділилися своїми враженнями. Подорож до сусіднього села та закладу середньої освіти була вражаючою. Кожен міг отримати позитивні емоції від спілкування.
І настав час прощання. Учасники семінару-практикуму зі своїми новими враженнями роз'їхалися по домівкам.
Щиро дякуємо Ларисі Олександрівні за все, що вона змогла організувати та продемонструвати своїм колегам виховникам. До нових зустрічей!